Біль родин, які втратили своїх рідних у сучасній війні з 2014 року є такою самою безмежною як і гордість цих родин за подвиг полеглих рідних героїв.
Керівництво Жмеринської РВА у Жмеринці відвідали сім’ї загиблих наших воїнів.
Вінниченко Віталій Павлович, загинув у червні 2014 року у місті Маріуполь, мама майора Любов Олександрівна розповідала про службу сина в прикордонних військах, про те як трепетно підтримують пам’ять про її сина товариші по службі. Вона має для кого бути сильною: особливо радіє досягненням внука Назара, дорожить теплими стосунками з невісткою. І хоча наразі сама, але свою ошатну оселю підтримує в ідеальному порядку – за її словами: так любили її покійний чоловік, а також син.
Завітавши до дружини загиблого Пугачова Олега Валентиновича Людмили Іванівни, відчули глибоку повагу та любов, яку ця жінка так і зберігає у своєму серці до загиблого чоловіка. Минуло 7 років, як у селі Піски від ворожої кулі перестало битися серце воїна, він добровільно тоді пішов на фронт. Поспілкувалися за чашкою чаю і подякували за зустріч пані Людмилі. Її оселя потопає у квітах, а серце радіє онучкою Аріною, яка народилася через кілька днів після смерті дідуся, який ще до її народження задумав, щоб саме таким ім’ям назвали майбутню дитину.
Прекрасна сім’я Керничних Сергія Івановича та Галини Петрівни, які дружньо живуть поряд з сім’єю загиблого сина, прапорщика ЗСУ Максима Сергійовича Керничного. У 2017 році їх невістка Валентина та онук Максим залишилися без чоловіка та батька. Мудрий дідусь, хоч поважних років, але є наставником для онука, який здобуває освіту в університеті, а невістка Валентина, як любляча донька, з батьками Максима шанують його світлу пам’ять.


