Дорогі українці!

  Рівно 101 рік тому відбулась одна з найбільш знакових подій в історії української державності та національно-визвольних змагань.

  «Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України». Це цитата з Акта Злуки, який сповіщав про возз’єднання в єдину, незалежну державу та був урочисто проголошений діячами УНР та ЗУНР 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві.

  В усіх куточках України це зустріли піднесено та захоплено: нарешті з’явився шанс для побудови соборної та самостійної країни. Та він, на жаль, був втрачений. Амбіції тогочасних політиків завадили їм досягти справжньої державної єдності. Єдності не у словах, а у справах.

  Невдовзі УНР залишила Київ під натиском більшовиків, більшість території Галичини зайняли польські війська. Північну Буковину – румуни, а Закарпаття відійшло Чехословаччині.

  Минуло більше ста років. Чи зробили ми висновки з цієї історії?

  Вона вчить нас простого, але життєво важливого для України принципу: тільки разом ми сильні.

  Як показує новорічне привітання, тема єдності болить кожному українцю. Та в пошуках цієї єдності ми знову сваримось: «А довкола чого ми, такі різні й несхожі, можемо згуртуватися?»

  Чи зможемо ми, не сперечаючись про минуле, рухатися у майбутнє?

  У сучасному світі відчуття нації єдиним цілим виникає не тільки завдяки спільним традиціям, культурі та релігії. Є ще цінності.

  Які прийнятні для кожного куточка України. І за якими у майбутньому українців могли б індентифікувати у кожному куточку планети. Цінності доброчесності та порядності. Вихованості й толерантності. Цінності свободи та демократії. Бажання економічного добробуту та процвітання. Бажання бути заможним.

  Цінності поваги до закону, приватної власності та поваги одне до одного.

  Я – українець. Тому що живу за законом. Завжди готовий у разі потреби захистити свою рідну землю. Я взірець для пострадянського простору: у захисті своїх прав, захисті свободи слова, правової держави, громадянського суспільства, нульової толерантності до корупції.

  Я – українець. Бо я відповідальний громадянин. Я сплачую податки.

  Не їду на червоне, правильно паркуюся, ніколи не сідаю за кермо напідпитку. Піклуюсь про довкілля. Вчуся критично мислити. Я українець – бо ми найкращі в спорті, науці, в IT.

  Я веду здоровий спосіб життя. Вчу іноземні мови.

  Підтримую рівні можливості для реалізації чоловіків та жінок.

  Поважаю права представників усіх національних меншин та всіх релігій.

  Цей список можна доповнювати довго. І це потрібно робити кожному українцю, щоб у сучасному світі бути конкурентоспроможним.

  І щоб згодом українцям стати першими. Так, це мрія. Але спільна мрія завжди була для нас рушієм. Тією силою, яка нам зараз так потрібна.

  • Дорогі українці!
  • Щоб бути сильними, треба стати єдиними.
  • Щоб стати єдиними, треба бути сильними.
  • Пам’ятаймо про це! Зі святом вас! З Днем соборності України!