В У 2018 році виповнилося 100 років Державному Гербу України. В рамках відзначення знаменної дати та подій Української революції 1917-1921 років, вшанування пам’яті її учасників в районах області проходить тематична виставка «Символ твоєї свободи. 100 років Державного Герба України». З 6 жовтня 2019 року така виставка запрацювала в Жмеринському районі.

  Експозицію, яка складається з 21 інформаційно-просвітницького стенду, розміщено в Центральній районній бібліотеці ім..В.П.Вовкодава. Стенди містяться у вітрині закладу, тому кожен охочий може простежити еволюцію державного символу від часів Київської Русі до сьогодення.

  Працівниками бібліотеки влаштовуються екскурсії для учнівської та студентської молоді. На експозиційних стендах чимало цікавої і маловідомої інформації. Наприклад, багато ілюстрацій зображення Тризуба у виконанні Василя Кричевського, Георгія Нарбута, Павла Ковжуна, Роберта Лісовського, Миколи Битинського, Ніла Хасевича, Святослава Гординського, Андрія Гречила, Івана Турецького, Олексія Кохана, ін. Крім того, можна побачити чеканку герба на монетах часів князя Володимира Великого, Української Народної Республіки, а також як він виглядав у символіці Української Повстанської Армії. Саме у 1918 році знак із монет часів князя Володимира Великого взяли за основу для малюнків герба та печатки Української Народної Республіки (УНР).

  Виставку підготували Український інститут національної пам’яті та видавництво «Родовід».

  Державний Герб України – один із трьох офіційних символів нарівні з прапором і гімном. Малий державний герб затверджений 19 лютого 1992 року.

  За часів Русі-України тризуб був родовим знаком Рюриковичів. Київський князь Володимир Великий карбував тризуб на монетах.

  Від часу створення Центральної Ради в Києві у 1917 році розпочалися суперечки щодо того, яким має бути головний знак української державності. Участь в обговорення брав історик Михайло Грушевський.

  Серед варіантів стати гербом були: золотий лев, що спинається на скелю (герб Галицько-Волинської держави), Архистратит Михаїл (давній герб Київської землі), козак із мушкетом (герб Гетьманщини) і тризуб (власницький знак князя Володимира Великого).

  До перших трьох «претендентів» у Грушевського були зауваження, а от тризуб підходив найкраще. «На монетах й інших предметах старої Київської держави бачимо гарно стилізований геральдичний неясного значіння, щось вроді трезубця», – писав про тризуб Грушевський.

  6 січня 1918 року герб з’явився на першій українській банкноті 100 карбованців, а згодом – на прапорі українського військово-морського флоту.

  22 січня 1918 року Центральна Рада проголошує незалежність України. Але державний герб ще не був затверджений офіційно. У цей же час відбувається наступ більшовиків. Центральна Рада покидає Київ, їде до Житомира, потім до Сарн і, зрештою, до Коростеня Житомирської області.

  Саме у цьому місті 25 лютого 1918 року на засіданні Малої ради затверджено державний герб у вигляді тризуба. Однак, ухвалений закон мав лише текстову частину, але не містив графічних додатків.

  У березні Грушевський доручив розробити графічну частину архітекторові Василю Кричевському. Вже через два тижні,

  22 березня, Михайло Грушевський вносить на розгляд Малої ради готові зображення герба та печатки УНР.

  Зараз достеменно невідомо, що саме означає тризуб, оскільки жодна із версій не є переконливою. Але чи конче він має щось означати? Нам достатньо, що він давній, красивий, що він наш. Грушевський після узаконення тризубу написав про герб, що це «ознака питоменна, незапозичена, зв’язана з нашою тисячолітньою державною політичною і культурною історією».

  Після березня 1918 року герб почали друкувати на грошових банкнотах та поштових марках номіналами 10, 20, 30 та 40 шагів. Дві перші розробив Антін Середа, інші – Георгій Нарбут. У квітні ухвалено використовувати ці марки як розмінну монету.

  Після приходу до України більшовиків та витіснення військ УНР, поза межами України певний час діяли дипломатичні представництва, які використовували тризуб на бланках та печатках.

  Від того часу до 1991 року, в часи СРСР, герб був заборонений, його використовували різні організації діаспори, «Карпатська січ», ОУН, УПА, художники інтерпретували символ у своїй творчості.

  24 червня 1991 року Президія Верховної Ради оголосила конкурс на створення проекту нового державного герба. На конкурс надійшло понад 200 заявок.

  Перше місце отримав проект львів’ян Андрія Гречила та Івана Турецького. Відзначили також художника Олексія Кохана. Їм трьом доручили розробити кінцевий варіант.

  У той час більшість у Верховній Раді складала фракція комуністів.

  За словами Кохана, депутати від Народної ради пропонували відновити герб часів УНР. Але за такий петлюрівський герб комуністи би не проголосували. Треба було новий герб, нової держави, нового часу, тому розробили інший проект. Потрібно було зберегти історичну традицію, використали розробку Кричевського, але треба й було врахувати правила сучасної геральдики. І все це було зроблено.

  Художник зізнався, що тоді комуністам пообіцяли розробити також і Великий герб України. І вони думали, що на Великому гербі будуть серпи, молоти, а може і Ленін. Тому й у Конституції 1996 написано, що буде і Великий герб, якого досі немає. Це був політичний компроміс.