Відповідальне батьківство: договір між батьками щодо здійснення батьківських прав, сплату аліментів на дитину

  Українським законодавством передбачено два способи стягнення аліментів на дітей: на підставі угоди про сплату аліментів (договір по утриманню дітей), або на підставі рішення суду.

  Батьки дитини мають право укласти між собою договір про сплату аліментів на дитину, який укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Сторонами аліментного договору виступають батьки дитини, причому незалежно від того, перебувають вони у шлюбі між собою чи ні.

  Умови договору про сплату аліментів на дитину мають визначати розмір, строки, а також порядок виплати та підстави цільового використання аліментів і не можуть порушувати права дитини, які встановлені Сімейним кодексом України.

  Необхідною умовою договору є визначення місця проживання дитини, яке співпадає з місцем проживання одного з батьків. Саме цей з батьків є аліментоотримувачем та власником аліментів (частина перша статті 179 СКУ). Така позиція відповідає загальній концепції СКУ, згідно якої вирішення усіх істотних питань з приводу виховання дитини (стаття 157 СКУ) та права власності на аліменти (стаття 179 СКУ) залежить від спільного або роздільного проживання батька та дитини.

  Розмір аліментів визначається за згодою сторін. При встановленні розміру аліментів на утримання дитини діє те саме обмеження, що і стосовно умов їх надання. Розмір аліментів може бути набагато вищим за той, на який одержувач аліментів міг би претендувати згідно із законом. Проте можливість щодо їх зменшення обмежена, оскільки існує правило СКУ про те, що умови договору не можуть порушувати права дитини, встановлені законодавством. Тобто у будь-якому випадку розмір аліментів за договором повинен відповідати вимогам статті 182 СКУ, відповідно до якої мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При недотриманні цього обмеження, передбаченого законодавством, договір про сплату аліментів може бути визнано недійсним у судовому порядку.

  При виплаті аліментів у твердій грошовій сумі в умовах високої інфляції неминуче постає питання про їх індексацію, тому сторони мають передбачити індексацію аліментів. Проте, якщо угода не містить положень про індексацію, вона має проводитися в порядку, встановленому статтею 184 СКУ, оскільки за умов непроведення такої індексації права дитини, встановлені законодавством, будуть порушені. Дане положення також підкріплюється пункту 16 Постанови Верховного Суду України, де зазначено, що якщо розмір аліментів визначено у твердій грошовій сумі, до договору треба включати умови про індексацію, як вимагає частина друга статті 184 СКУ України.

  Нотаріальна форма договору у випадку невиконання однією з сторін аліментного договору своїх обов’язків надає можливість здійснення примусового стягнення за таким договором без додаткових процесуальних складнощів. Нотаріально посвідчений аліментний договір має силу виконавчого листа. Це означає, що аліментний договір є підставою для стягнення державним виконавцем коштів на утримання дитини в безспірному порядку.

  Начальник відділу «Жмеринське бюро правової допомоги» В.С. Цимбал