У крайні дні жовтня 1893 року у Санкт Петербурзі відбулася прем'єра останнього твору П. І. Чайковського – Шостої симфонії. Композитор виступає у ролі диригента. Для слухачів твір виявився незрозумілим. Критики на наступний день напишуть про те, що це не був провал, але не було і овацій.

  Чому у композитора, який буквально купається у проміннях слави, виникають думки про смерть? Саме ця тема однозначно звучала в останній частині симфонії.

  Своєрідна розв'язка наступає за кілька днів. Під час вечері, в одному із ресторанів міста, Петро Ілліч випиває стакан сирої води, у той час, коли захворювання на холеру траплялись доволі часто. І захворівши цією невиліковною хворобою, композитор помирає 6 листопада, всього за дев'ять днів по тому, як в його останньому концерті прозвучала тема смерті.

  З того дня пройшло 125 років. Традиційно у цей день у музеї П. І. Чайковського і Н. Ф. фон Мекк проходить захід «Пам’яті великого художника» за участі викладачів та учнів Вінницького коледжу культури і мистецтв ім. М. Леонтовича на чолі з Оленою Мельничук.

  Розпочала концертну програму Олена Гернега, у виконанні якої прозвучав романс П. І. Чайковського «Отчего?». «Немного Шопена» називався наступний номер програми у виконанні Любові Поступайло. Номери із фортепіанного циклу Петра Ілліча «Пори року» демонстрували юні піаністи Ірина Бутовська, Вікторія Смельгіна, Аліна Чернюк, Микола Швець та Анастасія Власова. Вокальну частину заходу продовжили Богдан Пирогов, Евеліна Пульвер та Кристина Комар. На завершення концерту прозвучала соната сі-моль у виконанні Олега Рєзцова.

  …В одному із листів до Н. Ф. фон Мекк Петро Ілліч писав: «Я бажав би всіма силами душі, щоб музика моя поширювалася, щоб збільшувалася кількість людей, що люблять її, знаходять в ній розраду і підпору». Гучні оплески вдячності слухачів нашого концерту, наче відгомін бажанням видатного митця, ще довго звучали у стінах музею, проводжаючи юних артистів.

  Андрій Клекот, директор музею П. І. Чайковського і Н. Ф. фон Мекк