5 жовтня 2018 року, в день народження поета, лауреата Національної літературної премії ім. Т.Г.Шевченка Володимира Омеляновича Забаштанського уже в 10-й раз поспіль в Браїлів з’їжджається вся поетична еліта України. Людині-легенді, символу незламності духу й мужності, людині, яка бачила серцем, відчувала душею, мала дуже сильний голос совісті, велетню українського духу сучасності було присвячено літературно-мистецьке свято «Поетична осінь Володимира Забаштанського».

  Разом з Браїлівським селищним головою Резедентом В.Д. гостей зустрічали керівник апарату Жмеринської РДА Москальчук Т.Г. та заступник голови Жмеринської районної ради Бігас В.П. Смачний та запашний коровай вручили діти Сторожук Валентині Петрівні - керівнику делегації, поетесі, фольклористу, краєзнавцю, заступнику головного редактора журналу «Вінницький край». Своїми спогадами про нашого талановитого земляка Володимира Забаштанського поділилися гості: Анатолій Кичинський – поет, художник, лауреат Національної літературної премії ім. Т.Г.Шевченка, Віктор Крупка – поет, член Спілки письменників України, старший викладач кафедри української мови та літератури філологічного факультету Вінницького державного педагогічного університету ім. М.Коцюбинського, автор монографії «Художній світ Володимира Забаштанського».

  Згідно рішення 37 сесії Браїлівської селищної ради 7 скликання від18 вересня 2018 року присуджено літературно-мистецьку премію ім. В.Забаштанського та присвоєно звання «Лауреат літературно-мистецької премії ім. В.Забаштанського» відомому українському письменнику, прозаїку, кінопубліцисту, громадському діячу, члену Національної спілки письменників України, заслуженому працівнику культури України, лауреату літературних премій Степана Руданського, Михайла Коцюбинського, Ірини Вільде, Євгена Гуцола і «Ярославів Вал», Івана Огієнка, дипломанту міжнародних премій: Корнійчуковської і Василя Гросмана Рабенчуку Володимиру Семеновичу, відомому українському письменнику, автору численних популярних поетичних збірок та текстів пісень, досвідченому літератору, члену Національної спілки письменників України, лауреату літературної премії імені Павла Тичини Гайворону Івану Йосиповичу, поету, громадському діячу, учаснику Конгресу Української інтелігенції Вінниччини, обласних літературних об’єднань: імені Василя Стуса, «Автограф», «Імпреза», керівнику міськрайонного літературно-мистецького об’єднання «Калинове гроно», члену національної спілки журналістів України, лауреату Вінницької літературно-мистецької премії ім. Миколи Трублаїні та обласної журналістської премії «Золоте перо» Горлею Володимиру Савовичу. Дипломи та медалі із зображенням Володимира Забаштанського лауреатам вручили Браїлівський селищний голова Резедент В.Д. та директор ФГ «Фільварок Гаврилюка» В.В.Гаврилюк, який і був спонсором премій.

  Кульмінацією свята став виступ протоієрея Агафангела Давидовського – автора музики до вірша «Молитва» Володимира Забаштанського, яку він сам і виконав.

  Заслужений майстер України, вишивальниця, в доробку якої більше 30-ти вишитих портретів видатних людей України, Шаламай Любов Павлівна подарувала народному літературному музею ім. Володимира Забаштанського з нагоди 10 річниці його відкриття майстерно вишитий портрет Володимира Омеляновича.

  У святі брали участь делегації шанувальників творчості нашого земляка з Чернівецького, Літинського та Вінницького районів, директори та завідувачі музеїв і працівники бібліотек Жмеринського району, члени літературно-мистецької студії «Вітрила» з м. Вінниця.

  Учасники літературно-мистецького свята оплесками зустрічали спів ансамблю «Берегиня» Браїлівського будинку культури та місцевих співаків: Леоніда Тодосюка і Володимира Рибака, які співали авторські пісні, написані на вірші Лариси Вигрівач та Володимира Горлея.

  Отримали також нагороди переможці конкурсу читців віршів В.О.Забаштанського, який було проведено напередодні в музеї поета.

  Періодично, всі завмирали на деякий час, коли до них звертався сам Володимир Омелянович. Звучали уривки з його виступів перед своїми земляками:

  • « Не приходив я нізвідкіля,
  • Не ходив і звідси я нікуди.
  • Тут я завжди, як моя земля,
  • Вічно був і вічно тут прибуду …»,

  або коли він говорив про відносини між людьми, про те, як люди мають жити, творити, любити свою неньку Україну: «Я думаю, що те світло ваших душ, воно незриме світло, за нього платити не треба. Але це, мабуть, найдорожче світло – світло душ наших. Бережімо його, продовжуймо …».

  Після завершення офіційної частини свята розмови про цінність людського життя, про щирість відносин між людьми, про величезну силу волі Володимира Омеляновича продовжувалися ще протягом кількох годин. Кожен учасник заходу, покладаючи квіти до пам’ятника поету, вклоняючись його великому таланту і мужності, відчув, що ніби доторкнувся до чогось святого, незримого …

  Надія Слободенюк, заступник Браїлівського селищного голови