Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Турбота про дітей, які втратили свого годувальника (батька чи мати або обох батьків), та потребують матеріальної допомоги у вигляді відшкодування грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, - є обов’язком держави.

  Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003р. (із змінами) пенсія по втраті годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. При цьому дітям пенсія по втраті годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

  Членами сім'ї, які були на утриманні померлого годувальника, вважаються особи, які:

  • були на повному утриманні померлого годувальника;
  • одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом коштів для існування.

  Заява про призначення пенсії по втраті годувальника подається особою, яка має на таку пенсію право, особисто (або через законного представника) у міське управління ПФУ за місцем проживання (реєстрації). У разі якщо особа, на яку призначається пенсія по втраті годувальника, є неповнолітньою або недієздатною, заява подається батьками або опікунами за місцем їх проживання (реєстрації).

  Щоб пенсія по втраті годувальника була призначена з дня смерті годувальника, заяву на призначення пенсії слід подати в міське управління ПФУ не пізніше ніж через дванадцять місяців з дня смерті годувальника. У разі пропуску зазначеного терміну пенсія призначається з дня подання заяви.

  Обов'язковою умовою для призначення пенсій по втраті годувальника за нормами згаданого Закону є наявність страхового стажу померлого годувальника від одного до п'ятнадцяти років залежно від віку на момент смерті. Згідно статті 32 Закону кількість необхідного страхового стажу померлого годувальника має бути таким, яке було б йому необхідно для призначення пенсії по третій групі інвалідності. Якщо годувальник помер : до 23 років – 1 рік; від 24 до 26 – 2 роки; від 27 до 28 - 3 роки; від 32 до 33 - 5 років страхового стажу. Щодо визначення стажу для інших вікових груп населення варто звернутись до Управління пенсійного фонду.

  У разі смерті пенсіонера або особи в період проходження строкової військової служби пенсія по втраті годувальника призначається незалежно від тривалості страхового стажу на день смерті.

  Пенсія по втраті годувальника залежно від кількості утриманців призначається в таких розмірах: на одного непрацездатного члена – 50 % від пенсії за віком померлого годувальника, на двох і більше непрацездатних членів сім'ї – 100 % від пенсії за віком, померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частинами. Даний вид пенсії призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого вважається непрацездатним, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку – довічно.

  Начальник відділу «Жмеринське бюро правової допомоги» Цимбал В.С.