Хочу розповісти про вельмишановного сім’янина, великого працелюба, гідного господаря та мудрого керівника Г.В.Оранського, якому 27 серпня цього року виповнилось 80 років.

  Наче птахи, летять роки, не зупинити їх плин. Але вони відступають тоді, коли людина не зупиняється на досягнутому, коли є бажання творити добро для людей. Усе це повною мірою стосується Григорія Васильовича. Цей чоловік належить до рідкісної когорти людей, чия притягальна сила полягає в доброті, відвертості, мудрості.

  Свою життєву стежину він розпочав у багатодітній сім’ї. Нелегке було дитинство. Науку опановував у Чернятинській семирічці та в Іллінецькому сільськогосподарському технікумі. У рідній Токарівці зустрів і свою долю – дружину Олю. Разом збудували будинок, народили дев’ятеро дітей - п’ятеро синів і чотири доньки. Мати навчала дочок варити, пекти, в домі прибирати, а батько синів – роботі по господарству. У школі діти навчалися добре і дуже добре. Згодом чотири дочки здобули вищу освіту, два сини – також вищу, інших два – незакінчену вищу. Усі працюють на відповідальних посадах. Коли хлопці ішли служити в Армю, їх гідно проводжали. Один із них воював у Афганістані. Повилітали сини й дочки з батьківського гнізда, створили свої сім’ї. Нині в ювіляра 19 онуків і п’ятеро правнуків. Десять років тому померла дружина Ольга, але Григорій Васильович багатий, бо до нього щодня йдуть діти, онуки, хто – за порадою, хто – допомогти, хто – на руках у дідуся посидіти. Цей мудрий чоловік впродовж усього свого життя нікого не зобидив, нікому слова злого не сказав, на нікого руки не підняв. Вчив і вчить доброти, щирості, милосердя. Бо добре запам’ятав він науку своїх батьків, які вчили: «Колос у полі буде родити, зірки в небі завжди будуть світити – не забувай тільки отчий дім і край свій любити».

  Діти отчу науку засвоїли. Ніхто з них не поїхав із рідного краю, не шукають Оранські заробітків за кордоном, а всі звили свої сім’ї в Токарівці та навколишніх селах нашого району. Сім’ї міцні. Діти ростуть працьовиті, веселі, усі гарно співають.

  А з 80 – річчям ювіляра вітало все село. Урочистості проходили в Токарівському будинку культури. У великому залі батька зустрічали з короваєм сини й дочки, зяті й невісточки, внуки й правнуки – вся сім’я з 40 чоловік. А ще в «колоні» прихильників ювіляра буди понад 35 колишніх працівників тваринницької ферми, якою він завідував понад 40 років, сусіди й знайомі... Кожному хотілося віддати шану цьому чоловікові, який справді гідний шани. Родина заспівала улюблену пісню села «Ой,наступила та чорна хмара...». Заспівував сам ювіляр. Потім почали пісню про Україну. Вона вирвалась із залу на подвір’я, полинула в високості. І принишкли дерева, притихли птахи. Коли чулися слова «Прости, Боже, гріхи Україні і більше грішити не дай...», на очі присутнім наверталися сльози». Воєдино тут сплелися любов до України і шана до ювіляра, якому виповнилося вісім десятків літ. Це час збору добірного життєвого урожаю, час підбиття підсумків прожитого, час любові й всепрощення.

  З води і роси вам, шановний Григорію Васильовичу! Живіть нам до ста літ при здоров’ї і в достатку. Токарівка прийде на ваш столітній ювілей.

  Н.КОРЧМАРЮК, голова Чернятинської первинної ветеранської організації