Профілактика трихінельозу.

  Трихінельоз є одним з найтяжчих гельмінтозів людини, природні осередки виявляють на всіх широтах земної кулі та на всіх континентах, окрім Австралії, синантропні осередки є в регіонах з розвиненим свинарством, широким вживанням людьми в їжу свинячого м'яса.

  На сьогодні в деяких регіонах України, зокрема у Вінницькій, Хмельницькій, Одеській областях, сформувалися ендемічні вогнища трихінельозу.

  Цьому посприяв безконтрольний випас свиней з особистих господарств, збільшилось використання м'ясних продуктів без ретельної санітарно-ветеринарної експертизи, особливо в сільській місцевості. Виросла й кількість випадків трихінельозу через вживання в їжу інвазованого м'яса диких тварин.

  Трихінельоз викликається гельмінтом трихинелой. Трихінели паразитують в організмі диких тварин(кабани, ведмеді, лисиці, вовки, щури та інші), домашніх(свині) та людей. Людина заражається трихінельозом при вживанні в їжу зараженого м'яса свиней або диких тварин. В природі інкапсульовані лічинки трихінел довгий час зберігається в трупах полеглих тварин, поїдаючи які заражаються хижаки. В оточенні людини циркуляція процесу відбувається по ланцюгу: домашні свині - щури - домашні свині. Також свині можуть заразитися трихинельозом при поїданні погано проварених кухонних залишків їжі та відходів з бойні. З моменту зараження до появи перших клінічних симптомів захворювання проходить від 5 до 20, а іноді до 45 днів.

  Перші ознаки трихінельозу: нудота, блювання, біль в животі, пронос, підвищення температури тіла, набряк повік, одутлість обличчя, біль в м'язах. Температура частіше буває високою, досягає свого максимуму протягом однієї доби і може триматися від 1 дня до 2 тижнів. Іноді протягом декількох місяців може спостерігатись невисока температура. При важкій формі набряклість набуває генералізований характер, з-за чого трихінельоз в народі називають «одутловаткой». Біль в м'язах буває настільки сильним, що може призвести до повної втрати рухливості людини. Найчастіше вражаються м'язи язика, окорухові, шийні, жувальні, міжреберні м'язи та м'язи верхніх і нижніх кінцівок. Також спостерігаються ознаки респіраторних захворювань - кашель, спастичний бронхіт, нежить. При важкій формі трихінельозу на 3-му тижні захворювання може розвинутися набряк легенів, серцева недостатність. В період між 4-м і 8-м тижнями може наступити смерть.

  Ще одну небезпеку представляє ураження центральної нервової системи. У таких випадках хворий скаржиться на головний біль, сонливість. У більш важких випадках з'являються ознаки ураження головного мозку, ізольовані парези і паралічі. Тому при перших ознаках захворювання необхідно звернутися за кваліфікованою медичною допомогою.

  З метою запобігання інфікуванню трихінельозом необхідні серйозні профілактичні заходи:

  • щоб уникнути поширення інфекції залишки диких тварин після оброблення, тушки неїстівних тварин, а також свійських тварин, загиблих від трихінельозу, потрібно обробити гасом і закопати на глибину не менше 1 м;
  • свині повинні міститися в стійлі, їм повинно бути забезпечено харчування без вмісту сирого м'яса;
  • необхідно стежити, щоб домашні тварини не вживали в їжу тушки щурів і мишей, які можуть бути носіями трихинельозу;
  • після забою свійських тварин необхідно провести тріхінелоскопію на предмет виявлення наявності паразита, при виявленні в м'ясі паразита всю партію необхідно відправити на утилізацію або спалити;
  • у населених пунктах необхідно облаштовувати забійні пункти та биотермічні ями для утилізації зараженого м'яса тварин;
  • не допускати знаходження на території населених пунктів бродячих тварин;
  • знищувати гризунів у безпосередній близькості від житла;
  • не купувати м,ясо на стихійних ринках та без клейма ветсанекспертизи;
  • м'ясо диких тварин потрібно готувати ретельніше, піддавати термічній обробці протягом 2,5 години як мінімум;
  • для сирого та вареного м,яса використовувати окремий інвентар(ніж, дошка);
  • ретельно мити руки, інвентар після приготування страв із м,яса;
  • дотримуватись правил особистої гігієни.

  Бережіть здоров,я своє та своїх дітей.

  Відділ державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства.