За останні роки в нашій країні зросла кількість дітей-сиріт і дітей, що в силу різних причин залишилися без батьківської опіки. Однак, в той же час збільшуються можливості щодо опіки над такими дітьми. На рівні з традиційними формами опіки (опіка та піклування, усиновлення, влаштування в інтернатні заклади різного типу) все більшого значення набувають інноваційні варіанти влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, такі, як прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу.

  Говорячи про діяльність прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу варто зазначити, що дане питання досить насущне та багатогранне. Це  причини створення прийомних сімей, адаптація дітей та акомодація батьків у прийомних сім’ях, стосунки з родичами та знайомими; проблеми виховання та навчання, стосунки біологічних та рідних дітей і т.п.. Сім’я є головним осередком для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного та соціального розвитку особистості. Проте, за останні роки помітною є тенденція нехтування батьками своїх обов’язків. І, як наслідок, діти залишаються сиротами при живих батьках. «Діти які залишилися без піклування батьків у зв’язку з позбавленням батьківських прав, відібранням від батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісти зниклими або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов’язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження; тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки; а також підкинуті діти, батьки яких невідомі; діти, від яких відмовились батьки, та безпритульні діти» Зі створенням прийомних сімей діти, що залишилися без батьківської опіки, отримують можливість забезпечення свого права на проживання в родинному оточенні. Одним із важливих завдань, які повинні реалізувати прийомні батьки, постає питання виховання біологічно нерідної дитини. При вихованні прийомних дітей батьки часто стикаються з цілим рядом проблем і потребують кваліфікованої допомоги спеціалістів (соціального педагога, психолога та ін.) для діагностики і корекції не лише індивідуальних особливостей дітей, але і внутрісімейних стосунків, функціонування прийомної сім’ї в цілому. Перша проблема у вихованні прийомної дитини – це питання комунікації. Із появою нового члена сім’ї відбуваються зміни вже існуючих родинних стосунків. При цьому багато що у взаєминах залежить від того, наскільки легко сім’я пристосовується до нових вимог середовища; наскільки готові батьки приділяти свою увагу, віддавати свої сили і час дітям (як прийомним, так і рідним). Другою проблемою виступають ревнощі між дітьми (біологічними і прийомними) стосовно дорослих. Перед батьками постає нелегке завдання, як вірно налагодити сімейний побут, щоб діти зрозуміли, що всі вони одне ціле, що їх однаково люблять і ставлять рівні вимоги до навчання, поведінки, відповідальності і т.п. У вихованні дітей дуже важливий приклад батьків. Діти часто копіюють спосіб життя батьків: звички, манеру розмовляти, ставлення до протилежної статі та ін. Однак, потрапляючи в прийомну сім’ю, діти завжди володіють певними навичками. Більш того, навпаки, вони можуть мати погану спадковість, що може впливати на стосунки в родині, на розуміння, на процес виховання. І це є третьою проблемою. Проблема номер чотири: нерозуміння прийомними дітьми меж інших дітей. Перебуваючи в державних закладах, вони мали все спільне: іграшки, книги, солодощі. І це була норма. В сім’ї такі діти не завжди розуміють, що кожен, на рівні із спільним, володіє особистим, яке без дозволу чіпати забороняється. Батьки повинні запастися терпінням і тактом (замість покарання), щоб роз’яснити і показати важливість особистого простору, особистих речей. П’ятою проблемою виступає непорозуміння з оточуючими, зокрема педагогічно-учнівським колективом. Адже вплив на виховання соціуму перебільшити дуже важко. І за умови, що класний керівник (соціальний педагог або психолог) не поставиться до дитини з розумінням, не буде готовим до відповідальності за створення дружнього клімату в класі, то дуже швидко може трапитися, що учні та інші вчителі не сприймуть «новачка». Дитина може замкнутися, що негативно впливатиме на виховний процес, на стосунки в сім’ї. Досить важливо не залишити дитину наодинці зі своїми переживаннями та негараздами. Перед батьками, з перших хвилин життя дитини в нових умовах, стоїть завдання налагодити толерантні доброзичливі взаємовідносини з нею. Це виступає шостою проблемою у питаннях виховання. З одного боку, будь-яка дитина має право на помилку, на провину, з іншого боку, покарання є одним із звичних атрибутів виховної роботи. Прийомним батькам необхідно завчасно продумати систему дій щодо покарання за провину та похвалу за досягнення, оскільки вони свідомо взяли дитину в сім’ю. Основною умовою сімейного життя, за яким реалізуються виховні функції, є сфери батьківського піклування, обов’язку та любові. Другою важливою складовою є надання прийомним дітям «особливих» прав, якими вони не володіли в закладах інтернатного типу: право брати участь в питаннях життєдіяльності сім’ї; право на добровільну участь у спільній родинній діяльності. Наступною умовою є уміння прийомних батьків зберегти традиційні родинні зв’язки, родинні стосунки, взаємну прихильність і емоційну близькість нерідної дитини. Дана майстерність здатна компенсувати втрату батьків, сприяти соціальній адаптації особистості в нових умовах, зокрема в прийомній сім’ї. Виховання дітей в прийомній сім’ї вимагає особливої відповідальності та знань дорослих. У прийомних батьків, як правило, складається своє уявлення про те, якою має бути дитина. Звичайно, спочатку, через певні причини, прийомна дитина відрізнятиметься від нерідних батьків. Однак, виховуючи її, як власну, відповідально, цілеспрямовано, сердечно, дорослі сформують повноцінну і щасливу особу, яка залишиться вдячною за це. Перебування дитини, яка залишилася без піклування батьків, у сім’ї прийомних батьків забезпечує їй соціальний захист, захист майнових прав, догляд, виховання, вирішення медичних проблем, подолання психологічних травм, індивідуальне задоволення щоденних потреб та ін. Обов’язковою умовою вирішення всіх питань, що виникають в прийомній сім’ї та її успішного функціонування є соціальний супровід родини фахівцями (соціальним педагогом, соціальним робітником, практичним психологом та ін). Соціальний супровід полягає в наданні соціальних послуг (правових, психологічних, соціально-педагогічних, юридичних, соціально-економічних, інформаційних, соціально-медичних, створенні належних умов для забезпечення індивідуальних потреб) всім членам. При цьому соціальний супровід таких сімей здійснюється постійно. Саме тому, діяльність спеціалістів передбачає проведення широкої освітньої роботи серед прийомних батьків з різних питань: соціально-педагогічна і правова підготовка прийомних батьків до виховання дітей; допомога батькам у формуванні адекватної поведінки у дітей стосовно однолітків; значення особистого прикладу і авторитету батьків у вихованні дітей; формування позитивних взаємин між дорослими і дітьми; проблеми негативного впливу бездоглядності й безпритульності на психіку дитини; заохочення та покарання у процесі виховання дитини; допомога дитині у виборі професії; організація режиму праці, навчання, відпочинку дітей у родині; моральне, фізичне, естетичне, статеве виховання дітей та ін. Отже, прийомні батьки, виховуючи нерідних дітей, стикаються з низкою проблем. Проте, будучи не байдужими, вони беруть у свої сім’ї вихованців з прагненням зробити їх щасливими.

  Діти мають рости в любові і Ви можете допомогти дитині-сироті, дитині позбавленій батьківського піклування відчути до себе увагу, отримати необхідну турботу та затишок. Розпочніть свій шлях вже сьогодні. Ці діти вже зараз чекають на Вашу прихильність та мріють про сім’ю.

  Якщо Ви маєте серйозні наміри та готові взяти дитину до себе в сім’ю, звертайтесь до служби у справах дітей Жмеринської районної державної адміністрації.

  Наша адреса: м. Жмеринка, вул. Б.Хмельницького, 14, тел.. 5-00-50