Ім'я Миколи Олексійовича Миронюка відоме далеко за межами Вінниччини. Талановитий лікар-фітотерапевт, людина незвичайної долі, він користується повагою та популярністю не лише в Україні, але й за її межами. Лікар по спеціальності, поет в душі, гарний, привітливий чоловік, мудрий і цікавий співбесідник, - з перших хвилин знайомства викликає до себе симпатію. Поспілкувавшись з ним, відчуваєш якесь особливо духовне піднесення, ніби отримуєш великий заряд позитивної енергії.

  Вражає біографія цієї людини. Народився М.О. Миронюк 19.12.1948 р. в с. Сьомаки на Жмеринщині в сім'ї медиків. Прадід його теж був відомим фельдшером. І хоч хворів ревматизмом і пороком клапана серця, прожив майже 100 років. Мати Миколи Олексійовича була медичною сестрою. Звідси, мабуть, любов і покликання його до медицини.

  Після закінчення середньої школи, служба в армії. У м. Рига закінчив курси санінструкторів. Деякий час служив у Москві фельдшером батальйону. У 1974 р. закінчив лікувальний факультет Вінницького медичного інституту. Пізніше навчався у Куйбишеві, освоював епідеміологію. Працював у лабораторіях Міністерства оборони, був спеціалістом по особливих інфекціях, як от чума, холера. Життя перекидало його з місця на місце. Середня Азія, Казахстан, Киргизія, Узбекистан. З 1980 р навчався в інтернатурі м.Потсдам (Німеччина), курс епідеміології та бактеріології при Інституті центру інфекційних хвороб ім.Р.Коха. Будучи на військовій службі на Кавказі, займався дослідженням інфекційних і вірусологічних хвороб. Він учасник ліквідації наслідків землетрусу 1988-1989 рр.

  Протягом 100 днів займався дослідницькою роботою у Чорнобилі. Під час війни отримав контузію, інвалід війни ІІ групи. Член Спілки афганців і чорнобильців м. Києва.

  Фітотерапією став займатися з 1976 р. у м. Джамбул, будучи начальником лабораторії санітарії та гігієни. Закінчив курси по фітотерапії і нетрадиційній медицині у м. Києві, отримав звання спеціаліста-фітотерапевта вищої категорії.

  Протягом 17 років М.О.Миронюк живе і працює у с. Сьомаках. Чуйно відкликається на людські біди і недуги, лікує травами. Тричі на тиждень приймає хворих також у Вінниці. Раніше збирав лікарські трави у Карпатах, а тепер відшукує їх за місцем проживання. В селі за ініціативи та допомоги Миронюка Миколи Олексійовича була створена церква. Микола Олексійович вивчає історію рідного села. Збирає старі світлини, описує історію родин.

  Нещодавно побачило світ історико – дослідницьке видання, автором якого є Миронюк Микола Олексійович, там йдеться про основні історичні події, які відбувалися на Поділлі. В цьому ж ракурсі подається історія села Сьомаки, доля багатьох поколінь його жителів, побут селян. Ця книга є неоціненним скарбом через те, що автором зібрано сотні світлин мешканців села кількох століть. Книга розрахована на широке коло читачів. Микола Олексійович народився в с. Сьомаки 19 грудня 1948 року, закінчив школу, служив у збройних силах. Він успішно закінчив Всесоюзну школу санітарних інструкторів в м. Рига, навчався у Вінницькому медичному інституті ім. М.Пирогова на лікувальному факультеті, служив начальником відділення санітарно-епідеміологічного батальйону в Закавказзі, був ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС в м. Прип’ять, брав участь у миротворчій місії під час збройного конфлікту між Азербайд- жаном та Вірменією, надавав медичну допомогу потерпілим від землетрусу в Ленінакані, нагороджений відзнакою «За відвагу в надзвичайній ситуації». На теперішній час Микола Олексійович Миронюк проживає в с. Сьомаки, вивчає історію рідного краю та продовжує лікувати людей. Бажаємо йому міцного здоров’я, нескінченної енергії та наступних творчих здобу

  Бондар Л.А., завідуюча клубом с.Сьомаки