(Короткі нотатки з «Браїлівської осені Володимира Забаштанського»)

  Люди перед Господом – як свічки. Одні світяться слабеньким, мерехтливим вогником, що гасне від найменшого подиху вітру, інші, пудові, горять сильним рівним полум’ям, що зігріває і довго не меркне… Він був пудовою свічкою. Горів чистим, світлим полум’ям, розсіваючи темряву для інших і скорившись темноті у власних очах. Зрештою, як усі страдальці, як усі мученики…

  Цьогоріч Володимирові Забаштанському виповнилось би 76. Звичайний вік для людини такого багатирського здоров’я, яке отримав із народження. Але Бог не дає людині страждання надміру: Він забрав служителя Свого слова раніше…

  У Браїлівському будинку культури зібралися шанувальники поета аби згадати великого сина України, ще раз зануритись у його творчість і засвідчити йому свою любов і шану. Зі сцени перед широким загалом теплі слова про поета говорили Браїлівський селищний голова В.Д.Резедент, заступник голови районної ради В.П.Бігас, начальник відділу культури і туризму РДА Ю.О.Рубан. Керівник літстудії «Калинове гроно», член Спілки письменників і член Спілки журналістів В.С.Горлей рекомендував перевидану нещодавно книгу Володимира Омеляновича «Свічечкою слова» і обіцяв, що незабаром на Вінниччині буде літературна премія ім. Володимира Забаштанського. Дослідник його творчості кандидат філологічних наук, доцент Вінницького педуніверситету В.П.Крупка розкрив образ митця як дослідник і читав свої вірші. Того дня вірші зі сцени звучали часто. Їх читали студентки Еліна Грабінович, Катерина Мацько, гостя з Тростянця Сумської області журналістка Леся Шелест, браЇлівські педагоги Л.П.Вигрівач і Г.М.Кутепова. Про Забаштанського як про людину розповіла В.П.Заєць: вона з дитинства знала його як Володьку. Співали квартет «Мрія», Леонід Тодосюк і Володимир Рибак…

  Але найбільше вразили документальні кадри з живим поетом, з його манерою слухати, з його жвавим баритоном. Ми його знали, ми його слухали… Це було ніби вчора… Справді, нічого вічного немає, тільки любов, тільки любов…

  Володимире Омеляновичу, ми любимо Вас, незважаючи на те, що Ви в інших світах. Для любові це не перешкода: любов долає усе. Бо тільки вона одна вічна…

  М.ТАТАРИН