Актуалізація загрози фашизму у ххі столітті

  Питання війни та миру сьогодні перебувають на першому місці міжнародного та європейського порядку денного. Російська Федерація, цинічно розтоптавши міжнародне право, анексувавши Крим та розпаливши збройний конфлікт на Донбасі, сьогодні знову руйнує систему європейської та світової безпеки. Зухвала російська агресія становить загрозу не лише для України, а й для всього цивілізованого світу, його безпеки й стабільності.

  Офіційна Москва за старим принципом навішує на опонентів класичні ярлики «фашистів». Кремлівська пропаганда постійно переконує своїх шовіністично зазомбованих громадян у тому, що до влади в Україні, в Грузії та країнах Прибалтики прийшли «фашисти» і «нацисти». Такі декларації висловлюються представниками РФ і в ООН, і в офіційних переговорах із США, Німеччиною, європейськими державами.

  Однак ситуація є якраз протилежною – маємо всі підстави говорити про фактичну тотожність фашистських режимів та сучасної російської диктатури. Цей факт підтверджують дедалі більше провідних науковців та політологів. Відомий американський політолог З. Бжезінський порівнює путінську Росію з італійським фашизмом. «Путінський режим багато в чому нагадує режим Муссоліні, – пише Бжезінський у книзі «Стратегічне бачення». Як і дуче в Італії, Путін в Росії централізував політичну владу в ім’я шовінізму. Він установив політичний контроль над економікою, не здійснюючи націоналізації та не чіпаючи олігархів і мафії. Режим породив національну велич, дисципліну та екзальтовані міфи про нібито велике минуле, з претензіями російського православ’я на статус Третього Риму та зі слов’янофільськими мріями про єдину слов’янську державу, керовану з Кремля». Тож сучасна путінська Росія відповідає всім класичним ознакам фашистського режиму і прагне нового переділу світу, європейських кордонів та як і її ідеологічні попередники фашисти, готова поставити світ на межу Третьої світової війни.

  Путінська Росія намагається захопити всі території, де мешкають етнічні росіяни і російськомовні. За останні 20 років Росія напала на Грузію, спровокувала конфлікт у Молдові, підтримуючи штучно створені нею ж сепаратистські режими на частині території цих країн, придушила кривавими репресіями волелюбний чеченський народ, здійснила збройну інтервенцію в Україну.

  Має місце яскраво виражений культ мілітаризму в Росії. Класичними ознаками фашистського режиму є апологетика війни, які останнім часом зашкалюють у російських фільмах та історичних телепередачах, при чому вороги у російському кінематографі завжди неросійської національності.

  Типовою ознакою існування фашистського режиму в Росії є культ лідера, вождя нації, який кремлівська влада вибудувала шляхом маніпуляцій, репресій і залякувань, та успішно насадила серед збіднілого, задурманеного, й агресивно невдоволеного народу. Культ Путіна багато в чому перевершив своїми масштабами навіть культ Гітлера, і мільйони росіян щасливі, що ними ще з минулого століття править Путін, який «відроджує імперію, піднімає Росію з колін, збільшує армію та озброєння і протистоїть демократичному Заходу».

  Широкого розмаху в Росії набули радикальні військово-спортивні та інші тоталітарні організації, подібні до Гітлерюгенду, зокрема «Наші», в яких молодь виховується в дусі агресії, ненависті, абсурдних історичних міфів, звеличуванні арійського минулого російської нації, та підготовки до війни. Загострений націоналістичний шовінізм, залякування опозиції, культ сильного лідера з твердою рукою, пошук зовнішнього ворога, ненависть до іноземців та побудова «держави страху» фактично повністю відтворюють модель фашистського диктаторського фашизму.