Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) є фізичні особи підприємці, в тому числі підприємці - платники єдиного податку.

  Єдиний внесок для фізичних осіб – підприємців платників єдиного податку нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини першої статті 7 Закону № 2464).

  Мінімальний страховий внесок – це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 5 частини першої статті 1 Закону № 2464).

  Згідно з частиною п’ятою статті 8 Закону № 2464 для фізичних осіб - підприємців встановлена ставка єдиного внеску у розмірі 22 % бази нарахування.

  Пунктом 295.5 статті 295 Податкового кодексу України визначено, що платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.

  Разом з тим, Законом № 2464 не передбачено пільг із сплати єдиного внеску підприємцями на час відпустки та за період хвороби. Відповідно до пункту 12 статті 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

  Таким чином, фізичні особи - підприємці платники єдиного податку першої чи другої групи, на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів, залишаються платниками спрощеної системи оподаткування, відповідно, мають обов’язок щодо сплати єдиного внеску незалежно від того отримували вони дохід у цей період чи ні.