За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я у європейських країнах з приводу гострих отруєнь у лікарні щорічно потрапляє не менше 1 людини на кожну тисячу населення, причому значно перевищує число людей, що гине дорожньо-транспортних пригодах. Гострі отруєння розвиваються внаслідок потрапляння в організм людини хімічних речовин різної природи в такій кількості, яка здатна порушити життєво важливі функції і створити небезпеку для життя. Чим менша кількість ( доза) хімічної речовини, тим більша її токсичність, тобто отруйність. Для більшості речовин, що викликають гострі отруєння, незалежно від дози та шляху проникнення характерна вибіркова токсичність, тобто здатність впливати лише на певні органи та системи організму людини.

  Відповідно до цього розрізняють:
- кров’яні отрути, що впливають на клітини крові ( чадний газ, селітра);
- нервові чи нейтротоксичні отрути, що уражають клітини центральної та периферійної нервової системи ( алкоголь, наркотики); - ниркові та печінкові отрути, що порушують функцію цих органів ( з’єднання важких металів, деякі токсини грибів);
- серцеві отрути, які порушують роботу серця ( окремі рослинні отрути із групи алкалоїдів);
- кишково – шлункові отрути, які уражають стравохід, шлунок, кишковик ( концентровані розчини кислот та лугів).

  При підозрі отруєння необхідно відразу викликати лікаря, а до його прибуття надати потерпілому першу допомогу. Однак необхідно пам’ятати, що деякі захворювання, наприклад , апендицит, інфаркт міокарда, інсульт, особливо в похилому віці можуть супроводжуватись симптомами і схожими на отруєння ( біль в животі, нудота, блювання, загальна слабкість). Промивання шлунка, застосування сольового проносного при таких захворюваннях можуть призвести до небажаних, інколи тяжких наслідків, тому застосовувати вищевказані заходи першої допомоги до прибуття лікаря можна лише в тому випадку, коли є тверда впевненість , що у потерпілого отруєння. Серед загальної кількості отруєння найчастіше спричинюються : харчовими продуктами або неправильним їх приготуванням; грибами; медикаментами, які використовуються для лікування, однак у надмірних дозах проявляють токсичні властивості; отрутохімікатами, що використовуються для боротьби зі шкідниками та хворобами рослин; препаратами побутової хімії, які широко використовуються для різноманітних господарських та санітарних потреб.