В зелені величавої природи потопає невелике село Почапинці – маленька краплинка великої неньки – України. За вікном весна. Сонце лагідно пестить чуби обвітрених тополь, розсипає грайливі зайчики по сріблястій росі, що вкрила буйне розмаїття трав, будить своїм ласкавим промінням усе живе, ніби припрошуючи до весняного танцю.

  Серед цієї дивовижної краси, у центрі села, гордо розправила свої плечі затишна домівка не одного покоління випускників – її величність Школа.

  Сьогодні вона надзвичайно схвильована, водночас і радісна, і сумна, адже за мить в її стінах пролунає сріблястий голос шкільного дзвоника, який сповістить усім, що прийшло літо, розпочалися довгоочікувані канікули. Переповнені хвилюванням батьки, ледве стримують свої емоції учні та учителі. Але найбільше щемить серце в одинадцятикласників, бо ж для них шкільний дзвінок прозвучить востаннє.

  Здивуванню, гордості за рідну школу, рідне село не було меж, коли з’ясувалося, що на свято останнього дзвоника приїздить генерал-полковник Лебедевич, отаман гетьманського округу. Приїздить з благородною метою – вклонитися матері за сина. Хто ж він, той син, заради якого в звичайне українське село, у скромну сільську школу завітав такий поважний гість? Це наш одинадцятикласник, Назар Гавриш, який, незважаючи на свій юний вік, працював пліч-о-пліч з дорослими, будуючи бліндажі під ворожими обстрілами на сході України, де проходить лінія оборони від російської агресії. На вигляд звичайний хлопчина, навіть здається дещо старшим за своїх ровесників, а скільки мужності, витримки криється за цією скромністю та простотою!

  І ось свято розпочато. В усмішках розпливаються веселі дітлахи, заквітчані барвами весняних квітів, велично очікує найстарших учнів дирекція школи, Сергій Бойчук – голова ради районної об’єднаної профспілкової організації працівників освіти і науки.

  Під урочисті акорди козацького маршу шкільна родина зустріла своїх одинадцятикласників, на адресу яких линули численні вітання і побажання від учителів, батьків, першокласників. Вишитими рушниками проводжали в доросле життя своїх журавлят розчулені матері, бажали їм щастя-долі, обсипаючи зерном, благословляючи на добрі діла.

  Затамувавши подих, усі присутні не зводили очей із генерала-полковника Лебедевича, який вразив своєю козацькою виправкою, мужнім поглядом та патріотизмом. Високоповажний гість привітав усіх присутніх зі святом, перегорнув перед ними не одну героїчну сторінку історії України, закликав підростаюче покоління поважати себе, свою державу, не забувати своїх героїв. Неабияку вдячність за проявлений патріотизм висловив генерал-отаман нашому Назару. Низько вклонився і матері за те, що виховала гідного сина. В добру путь, дорогі наші одинадцятикласники! Гарного відпочинку, гамірлива шкільна родино! Міцного здоров’я, вам, шановні учителі! Г.КЛІВІЦЬКА, вчитель української мови та літератури Почапинецької ЗОШ І-ІІ-ІІІ ст.