Цей доклад присвячений трансформації спільної сумісної власності в спільну часткову власність.

  Поняття та правила реалізації спільної власності встановлені главою 26 Цивільного кодексу України

  Нагадаємо, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

  Законом встановлено, що спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

  Законом встановлено декілька різновидів спільної сумісної власності:

  В ст. 368 ЦКУ законодавець передбачив, що :

  Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

  ст.89 Земельного кодексу України передбачено, що:

  У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки:

  • подружжя;
  • членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними;
  • співвласників жилого будинку;
  • співвласників багатоквартирного будинку.

  Цивільним кодексом встановлено, що Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

  Земельний кодекс звужує перелік суб’єктів спільної сумісної власності на земельні ділянки до громадян. Особи, що мають у власності майно на праві спільної сумісної власності можуть укласти договір про встановлення часток в праві власності на майно і таким чином трансформувати спільну сумісну власність в спільну часткову.

  Аналіз положень ст..370 ЦКУ призводить до висновку, що виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності можливий тільки після визначення цієї частки

  Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

  Законом, а саме положеннями ст. 357 ЦКУ Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

  Таким чином, сторони в договорі можуть відійти від рівності часток при укладенні договору.

  Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається судом з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна. При цьому співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

  Начальник Жмеринського бюро правової