При територіальному центрі Жмеринського району функціонує відділення денного перебування для людей похилого віку в селах Северинівка, Чернятин та Токарівка, в якому підопічні можуть відвідувати різноманітні клуби за інтересами. Ось і постійні відвідувачки клубу “ Народної творчості ” Ягольніцка Катерина Степанівна, Людмила Анатоліївна Мацанюк, Галина Іванівна Бєлік та Тетяна Яківна Бортнік, а також майстриня з плетення гачком Щербюк Леоніда Остапівна закоханні в світ краси, створеної руками.

  Вони часто зустрічаються разом, щоби поділитись своїми напрацюваннями. Адже рукоділля завжди було суто жіночим заняттям. В сучасному світі воно перестало бути необхідністю, але при цьому залишається одним з популярних хобі. Мабуть для тих хто любить працювати руками і при цьому отримує задоволення, немає кращої поради, як та що зайнятись рукоділлям. Перш за все це можливість самовиразитись. Крім того, що це чудовий спосіб для самовираження, це також своєрідний метод медитації, адже він дозволяє нашому розуму приходити в спокійний стан, в той час як наші руки працюють.

  Леоніда Остапівна бабуся чотирнадцятьох онуків, тож бабусі ніколи сидіти. Для усіх своїх онуків вона власноруч створює м’які іграшки, плете теплі шкарпетки та різні ексклюзивні речі.

  А майстрині - вишивальниці бережуть традиції нашого народу, адже вишиті рушники – це сімейні обереги. Але вишивка – це не тільки рушники, це і оздоблення одягу, і елементи, покликані прикрашати оселю: скатертини, серветки, фіранки, вишиті картини, тощо. Семе такими витворами народного мистецтва полюбляють прикрашати свій дім жінки-вишивальниці.

  Вишиті вироби органічно увійшли до побуту людей. Речі виконані своїми руками поза часом, вони завжди в моді. Ручна вишивка надає оселі неповторності та підкреслює індивідуальність її власника. Змінюються часи, змінюються покоління, їх уподобання, але залишаються віковічні традиції, які єднають нас з нашими пращурами. Серед них і традиції пов’язані з вишивкою і рукоділлям. Ці традиції є історією нашої країни, історією кожної родини, історією окремої людини. Тож бережімо цей скарб, щоб передати його наступним поколінням.

  Соціальний працівник Крупельницька Н.М.