Актуальні запитання про пенсійне забезпечення громадян України, які зареєстровані в Україні, але тимчасово проживають за кордоном

  Громадяни України, які зареєстровані в Україні, але тимчасово проживають за кордоном, мають право на пенсійне забезпечення при виконанні певних умов щодо набуття права на той чи інший вид пенсії.

  Наприклад, для призначення пенсії за віком особі слід досягти пенсійного віку та набути не менше 15 років страхового стажу. Керуючись п.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в разі перебування особи за межами України заява про призначення пенсії може бути подана через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем реєстрації заявника. Звернутися за призначенням пенсії можна не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

  В разі вчинення довіреності за кордоном, довіреність має бути легалізована в консульській установі або засвідчена штампом апостиля компетентним органом держави, в якій документ складений.

  І тут варто зазначити, що всі іноземні офіційні документи, необхідні для призначення (перерахунку) пенсій в Україні, а це і довідки про навчання за кордоном, і свідоцтва про шлюб, про народження, про розірвання шлюбу та інші, приймаються органами Пенсійного фонду України за умови засвідчення їх дійсності шляхом консульської легалізації або шляхом проставляння апостилю. Хоча є певні виключення.

  Які документи, видані за кордоном для вирішення питань пенсійного забезпечення в Україні, потребують легалізації? І що таке апостиль?

  Документи, видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України. Разом з тим, Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року, для держав-учасниць цієї Конвенції передбачає відміну консульської легалізації іноземних офіційних документів, яку замінює спрощена процедура проставляння уповноваженим на це державним органом спеціального штампа «Apostille».

  Водночас, не потребують легалізації або апостилювання документи, видані компетентними органами держав, з якими Україною укладено двосторонні або багатосторонні договори, положення яких звільняють від будь-якого іншого засвідчення іноземних документів, якщо вони складені або засвідчені відповідною установою однієї з договірних сторін, скріплені печаткою та засвідчені підписом компетентної особи. Так, з огляду на наявність договорів про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, звільняються від потреби легалізації офіційні документи, складені в державах-членах Співдружності Незалежних Держав, а також офіційні документи, видані компетентними органами чи засвідчені уповноваженими особами на території Болгарії, Естонії, Латвії, Литви, Польщі, Румунії, Сербії, Чехії, Грузії та Македонії.

  Слід підкреслити, що не потребують легалізації також документи, видані уповноваженими інституціями тих країн, з якими Україною укладено міжнародні договори або угоди в галузі пенсійного забезпечення. Разом з тим, офіційні документи, складені іноземної мовою, які не потребують легалізації, надаються до пенсійної служби з їх перекладом, засвідченим нотаріально.

  Наприклад, громадянин має недостатньо українського стажу для призначення пенсії в Україні, але багато років офіційно працював в Португалії? Що він має зробити в цьому випадку, щоб йому призначили пенсію на Батьківщині?

  Якщо не вистачає страхового стажу для набуття права на пенсію згідно з законодавством України, вихід є. Як повідомлялось раніше, для визначення права на пенсію може бути врахований страховий стаж, легально набутий на території Португалії за умови його підтвердження португальською стороною. Для цього договірні сторони обмінюються формулярами, передбаченими міжнародними домовленостями, на підставі яких зараховується іноземний стаж. До речі, аналогічно вирішується це питання для працюючих в Іспанії, Чехії, Словаччині, Польщі, на які припали найбільші потоки трудової міграції. Для того, щоб отримати з-за кордону дані про підтвердження «іноземного» страхового стажу особа може звернутися до органу Пенсійного фонду України за місцем його проживання (реєстрації). При цьому, з огляду на те, що вирішення зазначеного питання здійснюється шляхом переписки між компетентними органами договірних сторін і потребує певного часу, важливо заздалегідь подбати про свою майбутню пенсію і завчасно звернутися до пенсійної служби аби зібрати всі необхідні документи до досягнення пенсійного віку.

  А щодо громадян України, які працюють в Італії? Чи враховується для права на пенсію в Україні італійський стаж?

  Якщо громадянин України, який працював в Італії, має необхідний страховий стаж, набутий згідно з законодавством України, то своє право на пенсію він може реалізувати, звернувшись до органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації в Україні з відповідною заявою та необхідними документами. Таку заяву він може подати як особисто, так і через довірену особу. І тут не постає питання щодо необхідності врахування іноземного стажу.

  Складнішою є ситуація коли особа, яка претендує на пенсію, за законодавством України не має необхідного страхового стажу.

  Органи Пенсійного фонду України, які у своїй роботі керуються законами України та міжнародними договорами з пенсійного забезпечення, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, не мають законних підстав враховувати періоди роботи на території Італії до «українського» стажу для набуття права на пенсію. Адже, на даний час відповідної галузевої Угоди між Україною та Італійською Республікою, яка б регулювала питання пенсійного забезпечення громадян України, які працюють або працювали в Італії, немає. Поки що укладання такої угоди залишається перспективою майбутнього. І багато українців зацікавлені, щоб це питання було вирішено якнайшвидше. Водночас і за цих умов можна набути право на пенсію в Україні вже сьогодні. Зокрема, українським законодавством передбачено, що трудові мігранти мають можливість укласти договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, сплативши внески за час своєї роботи за кордоном і, тим самим, набути необхідний страховий стаж для призначення пенсії.